укр

рус

  eng

 

 


Вступити до партії


Підтримка партії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Маски» або «Третя cила»

«Маски-Шоу»

Мова не про відомий комедійний колектив. І не про рейдерскі захоплення об'єктів власності. А про маскаради у вітчизняній політиці. Хоча щось загальне між всіма трьома «видами діяльності» є.
 Політичні маски надіваються для маніпуляції суспільною свідомістю. Робиться це так. Якщо народ не дуже любить дві партії - вони об’єднуються в блок з новою назвою. Те, що у цих партій були різні ідеології, прихильники й супротивники - не має значення. Головне, що домовилися їхні лідери, побачивши нібито політичну доцільність.. А насправді для маніпуляції суспільною свідомістю. Запускаючи проект «Блок», політикум сприймає електорат не як суспільство, з яким необхідно рахуватися, а як стадо.

Яка там ідеологія! Цвіте махровим цвітом система подвійних стандартів. Гарна або, принаймні – легко перетравлювана, упаковка політичного маскараду оформляється для виборців, «піпла», «біомаси». А самі кукловоды, міняючи маски, ділять портфелі, бюджетні грошові потоки, домовляючись про розподіл ролей і правила гри, для продовження свого знаходження у владного корита.

Давайте згадаємо «партії влади» у вітчизняному політикумі: Громада, НДП, СДПУо, Де вони? Їх немає. А де ті особи, з якими ці партії асоціювалися? Так от вони! Вони нікуди й не пропадали. Увесь час на очах і «правлять бал». Тільки тепер це: Блок Тимошенко, Блок Литвина, Блок Наша Україна, Блок Януковича, Блок Черновецкого, Блок Кличка - маски одягнені.

Блок забезпечує проходження маски за списком. Блок забезпечує неможливість відкликання маски. Блок не несе відповідальності за дії маски. Система створена, щоб гарантувати масці, що купила місце в списку, неможливість позбавлення її депутатського мандата.  

Чи право маю?

Факт - українці владою не задоволені. Не задоволені своїми президентами. Жодним. Не задоволені Верховною Радою в цілому й депутатами зокрема. Тими - кого знають. Не задоволені депутатами обласних, районних і міських рад у цілому. Могли б бути незадоволені ними й зокрема. Але, на жаль, не знають їх. Така реальність виборчої системи «закритих списків». А от мерів українці знають. Деяких переобирають. Наприклад мер Сєвєродонецька «добиває» уже четверту каденцію. Хоча це навряд чи  можна трактувати, як результат виправданих очікувань. Скоріше - безвихідності. Мер Алчевска заморозив своє місто під кінець своєї третьої каденції. Та й багато мерів депресивних міст правлять не по одному терміну. Мер Києва теж номінально «має» свою другу каденцію. Але навряд чи це говорить про «виправдані надії» виборців.

Але саме в середовищі міських голів і попадаються люди, що вболівають за свої міста й працюють на благо своїх громад, як ніякі інші представники влади. Це наслідок того, що вибори міських голів є результатом прямого волевиявлення громадян.

Парадокс: громадяни України  регулярно користуються своїм правом приведення своїх представників у владу, але ця влада їх постійно не задовольняє. Громадяни України владою не удовлетворені! Не більш й не менш.

Тому наші громадяни владу критикують. Критикують незабаром уже 19 років. Вважай, з тих пір, як стало можна критикувати.

Свою участь у створенні об'єкта критики громадяни якось умовчують. У всякому разі мені жодного разу не доводилося бачити громадянина, що рве на собі волосся й посипає попілом свою голову від розпачу за результати власного волевиявлення.

Але ж стан наших умов існування: нашого харчування, нашого здоров'я, умов проживання, благоустрій дворів і мікрорайонів, наше працевлаштування й освіта наших дітей, а також багато -багато іншого - це все результат нашого волевиявлення. Гектари київської землі, на яких наживаються чиновники - це теж результат нашого волевиявлення. І мільйон за «наречену для Лесика» - це теж на нашої з вами совісті.
А ми незадоволені! Ми критикуємо! І не тільки владу. «Бандерівцы» -  «москалів». «Москалі» - «бандерівців». Коло замкнулося. Розімкнути його можна, тільки звернувши свій погляд на себе самих.

Переборовши свою пасивність. Задуматися про своє призначення. Хіба наше призначення - жити в запльованому, заповненими непотрібними міазмами під'їзді? Хіба призначення людини - рахувати копійки від одного випадкового заробітку до іншого? Хіба гідна старість - жити на 700 грн. пенсії?

Але навіть те, що ми самі можемо зробити для себе, не очікуючи уваги до себе від влади, ми не робимо.
А що я можу? - скаже багато хто з нас. Багато чого! Насамперед потрібно брати участь у процесі змін. І тоді зміни прийдуть. Зміни потрібно почати із себе. А для цього потрібно зрозуміти - що ж міняти? Ну, от чим характерна закостеніла форма світогляду, що дісталася нам від «винтиків» радянської ідеології? Тим, що «від мене нічого не залежить». Це як мантра, звучить у нашім мозку в кожному випадку, коли потрібно змінювати не тільки глобальні речі, а й у звичайних життєвих ситуаціях.

Комусь треба було, що б ми стали такими. Але це ще не все. На наше несформироване суспільство було свалено стільки інформації й такої суперечливої властивості, що ми вже не можемо білого відрізнити від чорного: усілякі пороки й перекручення з усіх боків трактуються, як свобода особи; сімейні цінності, вірність подружжя, виховання дітей і повага до батьків - уже багато в чому втрачені; патріотизму стали соромитися; втрачені християнські цінності, як основа моральності, а християнські свята - це тільки привід випити й закусити; у суспільстві вихована неповага до інституту державної влади, Президента, суду, а вони, у свою чергу, того варті.

Наступив хаос у головах, що не дозволяє того, що б ми були хазяями на своїй землі й господарями свого життя.

Ми стали маріонетками, а хтось одяг «маски». І комусь треба було, що б ми стали такими.
Кожний з нас може почати зміни, усвідомлено ставлячись до виборчого процесу. Не піддаватися зомбуванню «масок» з екранів телевізорів, а підготуватися до участі у виборах, розібравшись, хто ж захований за «масками» з назв виборчих партійних списків. Згадати, а якщо не пам’ятаєте, то уточнити, ким були носії «масок» до цього й ви обов'язково побачите, що на них були одягнені інші «маски». Побачите, кому вони служили, а служили вони  не суспільству, а «золотому тельцю», побачите - хто їх просував, з подивом згадаєте, що ще раніше ці «маски» були комсомольськими секретарями.

І наше завдання - не дати їм знову прийти у владу. Критерій простий - заглянути під «маску» і якщо її носій уже був у владі - не голосувати за неї. Необхідно провести народну люстрацію під гаслом:  хто вже був у владі - тим там робити більше нема чого. Результати їхньої діяльності - від президента до місцевої ради -  ми всі відчули на собі й не задоволені цими результатами. Ми повинні привести у владу нових людей. А якщо  ці люди вже мають результати роботи на користь суспільства й довіру своїх співгромадян, та до того ж - організовані у всеукраїнському масштабі, то це шанс для зміни нашого суспільства.

Ці люди мають досвід роботи в органах самоорганізації населення (ОСН), організаціях власників багатоквартирних будинків (ОСББ), житлово-будівельних кооперативах (ЖБК) і організовані в партію СУД (Самоврядна Українська держава). Вони вийшли з надр суспільства, завдяки своїй громадянській позиції, ініціативності, яких не вистачає нам усім. І ці люди не були при владі, а на суспільство вже працюють.
У партії СУД (Самоврядна Українська держава).  ви не побачите «масок», у наших списках ви не побачите олігархів-спонсорів і нашу партію ви не побачите ні в яких блоках.

Дорога в партію СУД, а через неї, шлях у владу - відкрита для активних представників громадськості.
Політологи вже довго говорять про необхідність появи «Третьої сили», шукають її із збільшуючим склом, намагаються застосувати цей термін до «яценюків» і «тигипок», які є типовими «масками».
А слона-то, як сказав дідусь Крилов, наші політологи й не помітили.

Ситуація в державі почне змінюватися на краще, тільки якщо її змінювати почнемо ми, наші сусіди й родичі. Якщо ми самі почнемо брати відповідальність за свій будинок, місто, країну. Якщо ми самі почнемо створювати органи самоорганізації населення (ОСН) і організації власників багатоквартирних будинків (ОСББ) - таку очікувану «Третю силу». Цим самим ми починаємо процес становлення держави де-факто. Починаємо процес заміни збанкрутілої радянської жэковскої системи на самокеровану суспільну систему. Це і є створення громадянського суспільства. Цей процес висуне активних людей, які, ставши головами, ініціаторами, активістами ОСББ і ОСН почнуть ставати депутатами рад всіх рівнів. А от як організувати процес переходу громадських активістів в органи влади - піде мова далі.

Рушійна сила суспільства.

Ми живемо в умовах формування незалежної національної держави.
Тобто, де-юре держава як би оформлена: є територія, бюрократичний апарат, армія, громадяни. Але результати функціонування цієї держави громадян не задовольняють. А якщо кого й задовольняють, то таких громадян дуже небагато, одиниці.

Якщо оглянутися назад в історичному контексті, то не можна не погодитися з тим, що територія,що називається Україною й етнос, що проживає на ній, були присутні завжди, а от національна держава існувала далеко не завжди. Ризикну стверджувати, що держава складалася тоді, коли на основі етносу формувалася нація. Тобто, етнос починав самоідентифікувати себе єдиним і неповторним, відмінним від інших, що має природні права й т.д.

Із цього приводу відома фраза Гарібальді : «Ми отримали Італію, тепер нам треба отримати італійців».

І головне, у середовищі етносу повинна з'явитися рушійна сила, що перетворює етнос у націю.

Так при становленні держави Київська Русь рушійною силою були варяги.
Після татарського ярма, склалася держава, що по праву можна назвати козацькою республікою, рушійною силою якого було запорізьке козацтво.

Хто ж є рушійною силою зараз, при становленні незалежної держави після довгого періоду перебування в складі різних імперій?

На перший погляд, такої сили немає, і в цьому криється причина того, що держава не відбулася де-факто. Адже не є рушійною силою суспільства політичні партії, під яких побудована політична система. У тому то і справа, що партії це інструмент, а не рушійна сила. Ну хто ще може бути? Горезвісна «сильна рука»? Так ні, це теж інструмент - альтернатива «багатопартійності». Якщо згадати «Народний Рух України за перебудову» зразка 1989 року, то це інша рушійна сила, що завершила незавершену національно-визвольну революцію 1917-1920 років. Свого Гарібальді або профспілки «Солідарність» у нас теж немає й поки не передбачається.

А рушійна сила в нас все-таки є. Вона народжується, набирає потужність і шириться по всій країні. І народжується вона з активності мас, яка виявляється в створенні органів самоорганізації населення (ОСН), організацій власників багатоквартирних будинків (ОСББ), житлово-будівельних кооперативів (ЖБК).

Судить самі, люди відходять від безвідповідальності радянської системи й беруть на себе відповідальність за свій будинок. Людей не влаштовує реалізація владних повноважень їхнім місцевим органом влади - радою, і для вирішення місцевих проблем вони створюють об'єднання громадян. Це перший крок, у результаті якого висуваються активісти - голови органів самоорганізації населення (ОСН), організацій власників багатоквартирних будинків (ОСББ), житлово-будівельних кооперативів (ЖБК). От це і є рушійна сила нашого суспільства.

І до речі, на відміну від діючих органів влади, пріорітет демократії в органах самоорганізації населення (ОСН), організаціях власників багатоквартирних будинків (ОСББ), житлово-будівельних кооперативах (ЖБК) гарантований тим, що керівництво цих громадських організацій переобирається щорічно.
Тепер потрібний наступний крок, щоб ця рушійна сила прийшла в місцеві ради й стала впливати на реалізацію влади в містах і районах. Для цього другого кроку й приготовлений інструмент - партія СУД (Самоврядна Українська держава)...

Партія ОСББ, ЖБК, ОСН, що покликана узагальнити процес всенародної участі в розвитку самоврядування, що не буде залежати від будь-якого бізнесу й підкорятися будь-якому меркантильному інтересу. Користуючись даним інструментом будь-який активіст ОСББ, ЖБК, ОСН може потрапити в партійний список у свою місцеву раду й одержати підтримку своїх об'єднань громадян. Таке не купується й не продається. Давайте не сподіватися на когось, а опираючись на власні сили й можливості, підтримаємо самі себе. Партія СУД (Самоврядна Українська держава) пропонує механізм, як самореалізації громадських активістів, так і поліпшення якості місцевого самоврядування. Ми призиваємо всіх голів ОСББ, ЖБК, ОСН взяти участь у виборах у місцеві ради по списках партії СУД (Самоврядна Українська держава).  і самим формувати ці списки у своїх містах і районах.

Ігор Орел

сайт розроблено компанією создать сайт